Крутить животик, монстри в шафі, головні болі та ризикована поведінка, часте миття рук і дії, що тягне повторювати знову й знову – все це прояви тривоги. Коли ми подивимося на цей список, навряд чи відчуємо бажання гратися. Проте саме гра часто є тим, що потрібно, аби підтримати здоров’я та належне функціонування системи сповіщення про тривогу наших дітей.

   Система тривоги живе глибоко в нашому мозку. Природа чудово подбала про те, щоб захистити нас, притримуючи поруч із тими, хто про нас дбає. Оскільки інстинкти прив’язаності насправді є інстинктами виживання, найбільше нас лякає розділення з людьми й речами, до яких ми прив’язані.

 Різні діти по-різному справляються з тривогою. У деяких дітей система тривоги спрацьовує миттєво, як пожежна сигналізація, що реагує навіть на кілька пилинок. Для інших дітей зіткнення з розділенням, справжнім джерелом тривоги, стає настільки болісним переживанням, що вони не в змозі його усвідомити, і їхній мозок вигадує інші причини для тривоги (що дуже часто породжує ірраціональні страхи та фобії). А є діти, для яких відчути тривогу надто вразливо. Такі діти відчувають фізичні прояви тривоги, такі як неспокій і збудження, але зовсім не усвідомлюють, що вони стривожені. Коли емоційні захисти сягають глибше, ми спостерігаємо дітей, які більше не відчувають хвилювання, занепокоєння чи ажитації й насправді часто виглядають «байдужими» або «застиглими, мов крига». Мантра таких дітей і підлітків: «Я нічого не боюся», а прилив адреналіну стає для них полегшенням, якого вони відчайдушно шукають у небезпечній і ризикованій поведінці, а інколи – у самопошкодженнях, таких як порізи чи опіки.

   Ми бачимо, що добре функціонуюча система тривоги дає дітям сигнали небезпеки, які вони здатні відчути й відповідно зреагувати. Як же ми можемо допомогти нашим тривожним, нав’язливим, неспокійним, схильним до ризикованої поведінки дітям? Як нам підтримати їхню систему тривоги у нормальному режимі, щоб вона працювала так, як це задумано Природою? Як ми вже дізналися, у випадках з емоційним дисбалансом або застряганням гра може бути шляхом до зцілення.

Існує три типи гри, які можуть допомогти системі тривоги бути здоровою й добре налаштованою.

Перший тип гри можна назвати «грою для налаштування тривоги» – вона дає дитині безпечну дозу тривоги в ігровому контексті. Така гра існує з давніх-давен, про що свідчать традиційні ігри з немовлятами та дітьми: «ку-ку», хованки, читання казок із легким елементом страху.

   Мої сини обожнювали гру «Мама голодна!» Коли я відчувала, що рівень тривоги в них зростає і застрягає, я гучно оголошувала: «Ой, як я ЗГОЛОДНІЛАААА!!!» Вони з вереском починали тікати по дому, намагаючись уникнути моїх «голодних щелеп» (рук). Така гра допомагає перезапустити систему тривоги й знайти баланс у безпечному середовищі. Для старших дітей або підлітків легка страшна гра може бути у формі страшних історій біля багаття, візитів до кімнати страху або перегляду трилерів.

   Другий тип гри – це гра на тему мужності. Мужність – чудова відповідь на тривогу. Якщо умови сприятливі, діти можуть одночасно відчувати і бажання, і страх, а тому здатні на сміливі кроки задля досягнення мети. Наприклад, дитина боїться виходити на сцену, але хоче грати в шкільній виставі – тоді вона може знайти в собі мужність «перемогти дракона» страху заради «скарбу», участі в спектаклі.

   Є безліч способів гри, що формують мужність – це і пригодницькі ігри типу «пірати», і мотузкові парки, і історії про героїчні вчинки, і рольові ігри в дослідників, які долають труднощі.

   Третій тип гри пов’язаний із викликанням легкого смутку, що допомагає «зливати» тривогу. Як ми вже говорили в матеріалі про фрустрацію, іноді розділення чи втрати – це те, що не можна змінити, і єдине, що залишається, –  прийняти цю неможливість.

Усе, що має трохи сумного відтінку, може викликати сльози, які допомагають трансформувати тривогу в почуття фрустрації й полегшення. Це можуть бути пісні, історії, фільми або розповіді про улюблених домашніх тварин чи родичів, які пішли з життя, – усе це непрямі способи підтримати дитячу здатність сумувати, що є життєво необхідним для здорової системи тривоги.

   Ці три типи гри (гра з тривогою, гра з мужністю і гра з сумом) можуть допомогти дітям розвинути здорову та ефективну систему тривоги. Гра часто здається легковажною, безцільною, але насправді вона має величезний потенціал трансформувати проблемну тривожність у здорову систему, яка дбає про нашу безпеку й турботу – саме так, як задумала Природа. І знову гра рятує нас!