стаття

Курс "РОЗУМІТИ АГРЕСІЮ"

Рівень тривожності, який невпинно зростає у наших дітей, потребує як пояснення, так і дієвого вирішення.

Доктор Гордон Ньюфелд проливає світло на цю давню проблему, відкриваючи шлях до природних підходів, що дозволяють дістатися до самих витоків тривожності — замість того, щоб лише боротися з її симптомами.

Цей курс пропонує новий, глибоко вмотивований погляд на одну з найгостріших та найзагадковіших проблем людського буття. Хоча фокус зроблено на розумінні дитячої тривожності, матеріал буде надзвичайно цінним для кожного, хто стикається з цим явищем — незалежно від віку.

Про курс

Ще майже сто років тому Зигмунд Фройд визначив проблему тривожності як центральну для розуміння людської психіки. Він писав:
“…немає сумніву, що проблема тривожності є центральною точкою, у якій сходяться найрізноманітніші та найважливіші питання, загадкою, розгадка якої проллє світло на все наше психічне існування.”
(Вступні лекції з психоаналізу, 1917, стор. 393)

Сьогодні, нарешті, настав час дати відповідь на це питання. І ми можемо це зробити — маючи в нашому розпорядженні глибоке розуміння прив’язаності, знання про вразливість, новітні відкриття нейронауки та знання про механізми уваги. Але самі по собі ці елементи — лише частини мозаїки. Лише аналітичний розум теоретика здатен об’єднати їх у цілісну модель, а досвідченість терапевта — підтвердити її достовірність на реальних історіях.

Доктор Ньюфелд об’єднує ці підходи у глибоку й цілісну картину, що гармонійно поєднує наукові відкриття із природною інтуїцією. Але запропоновані ним рішення можуть здивувати: не тому, що вони нелогічні — а тому, що кидають виклик звичним парадигмам.

У центрі цього курсу — тривожність дітей і запитання: що ми, як дорослі, здатні зробити? Проте озвучені тут принципи є універсальними й стосуються людей будь-якого віку.

Формат курсу

Курс включає чотири відеолекції в записі (викладач — Гордон Ньюфелд, з українською озвучкою), а також чотири онлайн-зустрічі у форматі “Питання–Відповідь”.
Ці живі сесії дозволяють глибше опрацювати матеріал лекцій у діалозі з викладачами, ставити власні запитання та отримувати підтримку.

Учасники отримують доступ до додаткових навчальних матеріалів, що розширюють і поглиблюють досвід.
Курс проходить у груповому форматі. Доступ до основних матеріалів зберігається на час проходження курсу, а в межах навчального соціального проєкту — ще на 6 місяців після його завершення.

Для кого курс

Цей курс створено для всіх, хто працює з дітьми та молоддю: для батьків, педагогів, всіх спеціалістів допоміжних професій та працівників соціальної сфери.
Хоча увага зосереджена на дитячій тривожності, розглянуті процеси і висновки є актуальними для людей будь-якого віку.

Тематика та цілі курсу

У програмі курсу розглядаються такі теми:

  • будову та функціональну модель людської системи тривоги;
  • як розпізнавати тривожність у всіх її різноманітних проявах;
  • оновлене, інсайт-орієнтоване визначення тривожності як робочий концепт;
  • як тривожні стани пов’язані з ажитацією, порушеннями уваги та прагненням до адреналінового збудження;
  • прийнятні й неприйнятні способи провокування тривоги у дітей;
  • роль префронтальної кори в розвитку тривожності;
  • вплив прив’язаності на формування тривожних реакцій;
  • чому деякі діти не здатні одночасно побачити як свої “дракони”, так і свої “скарби”;
  • три природні виходи для тривоги та як ми можемо їх підтримати;
  • сім основних тем, що найчастіше проявляються в обсесіях та компульсіях;
  • чому ми частіше відчуваємо тривогу, а не безпосереднє джерело тривоги;
  • чому фактор, що провокує тривожність, може водночас засліплювати її справжнє джерело;
  • роль лімбічної системи мозку у формуванні тривожності;
  • як емоційні та захисні механізми сприйняття можуть спричиняти порушення в роботі системи тривоги;
  • як повинна функціонувати система тривоги в оптимальному стані;
  • чому у дітей зростає рівень тривожності у сучасних умовах;
  • чому саме “альфа-діти” виявляють значно вищу тривожність;
  • як сучасні підходи до дисципліни можуть провокувати тривожність у дітей;
  • чому одні діти виявляють сумлінність, обережність і чутливість, а інші — безтурботність, необачність і відсутність страху;
  • як пов’язані між собою тривожність та мужність;
  • дієві способи роботи з причинами тривожності без використання медикаментозного втручання;
  • що можуть зробити батьки, аби підтримати тривожних дітей;
  • як фахівці можуть допомогти дітям, які переживають тривожність.

 

Структура курсу

Курс поділено на теоретичну та практичну частини.

Перші три заняття присвячені формуванню цілісної моделі тривожності — адже справжнє розуміння є основою для ефективного втручання.
Теоретичний блок побудовано навколо трьох концептуальних ключів — з нейробіології, теорії прив’язаності та вразливості. Їхнє поєднання дозволяє вперше зазирнути в суть тривожності настільки глибоко.

Заняття 1 — Нейронаука тривожності

Вивчається складна структура системи тривоги: її будова, функціонування, три природні реакції на тривогу.
Щоб ця система працювала належно, дитина чи дорослий мають бути здатними до адаптації та інтеграції — що залежить від справної роботи лімбічної системи та кори головного мозку.
Дефіцит у цих зонах може призвести до хронічної, неконтрольованої тривожності.

Заняття 2 — Тривожність, прив’язаність і вразливість

Щоб збагнути, що саме викликає тривожність, ми маємо звернутися до прив’язаності й побачити, як саме розділення стає джерелом загрози.
Розділення народжує вразливість, яку не завжди можливо витримати — саме вона “засліплює” людину та ускладнює контакт із джерелом тривоги.

Заняття 3 — Робоча модель тривожності

Тут всі ключові інсайти об’єднуються в єдину модель.
Описано три типи проблем: на основі тривоги, ажитації й адреналіну.
Окрема увага — динаміці обсесій та компульсій, а також причинному аналізу семи тем, які часто повторюються у тривожних станах.

Заняття 4 — Робота з тривожністю

Останнє заняття присвячене шести несподіваним рішенням, які ефективно знижують рівень тривожності у дітей.
Ключовим ресурсом тут виступають батьки — і ця відповідь часто стає несподіванкою.
Немедичний, інсайт-орієнтований підхід Ньюфелда, який він практикує понад 40 років, виявляється напрочуд ефективним.

Поширити публікацію