Я багато думала про цей вислів і про те, що він означає для мене, як для матері двох дітей-підлітків. Коли мова йде про наших дітей, «вітер» може приймати різні форми в нашому житті, як реальні, так і уявні. Звичайно, ми з дітьми стикалися з неминучими проблемами й викликами на цьому шляху, але я також виявила, що мені вдалося побороти багато страхів, які так і не здійснилися. Гадаю, нас усіх часом охоплює занепокоєння щодо того, яким шляхом може піти наша дитина. Або, можливо, ми сидимо в справжній агонії, спостерігаючи за тим, яким шляхом іде наша дитина. Мене вражає, що ми дуже мало можемо контролювати вітер.

  Думаю, саме тому мене втішає розуміння того, що коли коріння глибоке, нам не потрібно боятися неминучого вітру. Це допомогло мені усвідомити, на чому потрібно зосередити свою батьківську енергію: на плеканні коріння, яке скріплює моїх дітей і наші стосунки, попри будь-які проблеми чи питання, що впливають на ці стосунки; на простір між батьками та дитиною. Це моє справжнє місце впливу на життя моєї дитини. Це те місце, де я працюю і завжди працювала.

 Але що це означає? Як ми можемо застосувати це на практиці у щоденних батьківських стосунках? Як ми можемо зрозуміти, захистити і підживлювати цей життєво важливий зв’язок, який забезпечує зростання, зрілість і стійкість наших дітей? Ймовірно, першим кроком до розгляду цих питань є просто усвідомлення їхньої важливості. Коли ми починаємо навіть прагнути відповідей на ці питання, це спонукає нас стати більш рефлексивними й уважними до того, ким ми є і як ми пов’язані з нашими дітьми. У цьому процесі ми більше думаємо про те, що потрібно дітям, а не про те, що потрібно батькам. Таким чином, ми можемо знайти наш шлях разом з нашою дитиною в найскладніші часи батьківства. Ми можемо відпочивати з почуттям впевненості, що точно знаємо, що потрібно в неминучі важкі часи: зосередитися на корінні стосунків, попри вітер.

Батьківство – це не про те, що ви робите зі своєю дитиною, а про те, ким ви є для неї.