Однією з найважливіших якостей, які ми можемо виховати у дітей, є психологічна  стійкість. Вона є основою здатності для подолання проблем, здатності впевнено протистояти стресу та процвітати, незважаючи на перешкоди. Здатність до психологічної стійкості властива людській природі, завдяки чому ми змінюємося, коли спіткаємося з труднощами. Не дивлячись на те, що здатність пристосовуватися до життєвих обставин і бути винахідливими є вродженою, цей потенціал не може бути повністю реалізований у всіх без допомоги.

Є низка факторів, що покладені в основі психологічної стійкості, але є один, який, здається, постійно ігнорується, коли мова йде про дітей. За словами психолога Гордона Ньюфелда, те, що сприймається як належне, полягає в тому, як дитина «захищена від вразливого світу безпечною емоційною прив’язаністю до дбайливих дорослих».  Саме турботливі стосунки з дорослими служать щитом для їхніх вразливих сердець, захищаючи їх від образливих слів однолітків, інших дорослих чи братів і сестер. У Національному довгостроковому дослідженні здоров’я підлітків Майкл Резнік та його колеги виявили, що єдиним найважливішим захисним фактором від емоційного стресу, у вибірці з понад 90 000 підлітків у Сполучених Штатах, були міцні турботливі стосунки з дорослим. Іншими словами, психологічна стійкість – це побічний продукт надійної прив’язаності між дитиною та дорослим.

Як стосунки з дорослими допомагають розвивати психологічну стійкість?

Турботливі стосунки з дорослими можуть пом’якшити емоційні травми дитини та запобігти появі сорому чи відчуття, що «зі мною щось не так». Коли дитина більше піклується про те, що про неї думають дорослі, тоді слова та дії інших будуть мати менше значення. Саме надійні стосунки з дорослими можуть захистити серце дитини, щоб воно не було перевантаженим і позбавленим емоційного притулку. Якщо дитина наражається на велику кількість розділення, втрат чи труднощів, то стосунки з батьками повинні допомогти їй пережити цю ситуацію. У дбайливих стосунках з дорослими можна відчувати вразливі почуття, пролити сльози, проговорити про втрати та знову віднайти надію. Нам не потрібно захищати наших дітей від образливих почуттів, але важливо слідкувати, щоб вони не переживали їх самостійно. Як сказала Алета Солтер, коли дитина плаче, це означає, що вона відчула біль, а сльози – це спосіб зцілення.

Захисна сила стосунків з дорослими є чіткою в дослідженні психологічної стійкості. У 30-ти річному довгостроковому дослідженні Емми Вернер і Рут Сміт щодо психологічної стійкості дітей на гавайському острові Кауаї, одна третина дітей, які зростали в економічно несприятливих умовах, натикалися на психічні хвороби або залежності у своїх сім’ях, були емоційно здоровими та соціально успішними, незважаючи на їх виховання за межею бідності. Суттєва відмінність цієї групи з іншими полягала в тому, що вони мали сильну турботливу прив’язаність до емоційно здорових дорослих-замінників, включаючи бабусь і дідусів, вдома або в школах і церковних громадах. Міцні стосунки дорослих з дітьми є одним із найважливіших захисних факторів у забезпеченні емоційного та психічного здоров’я дітей.

Три якості стосунків між дорослим і дитиною, які виховують психологічну стійкість

Для того, щоб прив’язаність до дорослого виховала психологічну стійкість у дитини, є три критично важливі якості стосунків.

1. Батькам потрібно намагатись заволодіти серцем дитини і триматись за нього.  Щоб стати щитом для емоційної системи дитини, батькам необхідно завоювати довіру та прив’язаність дитини. Саме прив’язаність дитини до батьків надає їм можливості виконувати роль опікуна та захисника. Батьки стають охоронцями дитячого серця, коли дитина хоче бути поруч з ними, прагне бути значущим, мати почуття причетності, турботи, ділиться з ними своїми таємницями. Наші діти повинні бачити в нас відповідь, коли вони стикаються з труднощами, вони повинні шукати розради в нас. Неможливо подбати про серце дитини, якщо воно не належить нам спочатку. Ми не зможемо допомогти дитині знайти вихід зі складної ситуації, якщо вона не звертається до вас за указівками та настановами.
2. Саме батьки, а не однолітки чи гаджети повинні залишатись основною провідною прив’язаністю в житті своїх дітей. Батьки іноді виявляють, що їм доводиться конкурувати, щоб отримати час і увагу дитини, коли йдеться про однолітків чи технології. Якщо їхні друзі є тими, до кого вони звертаються за допомогою, а не до нас, дорослих, вони будуть найменш захищені саме тоді, коли найбільше цього потребуватимуть. Якщо увагу дитини постійно захоплюють або відволікають екрани чи технологічні пристрої, батькам може бути важко встановити зв’язок з дитиною або знайти можливість для проведення часу разом. Одним словом, ми не можемо дозволити, щоб нас замінили чи витіснили, а також дати можливість нашій любові один до одного охолонути. 
3. Батьки не повинні бути джерелом травмуючих переживань. Якщо дбайливі стосунки дорослих з дитиною є однією з відповідей світу, який інколи надто ранить, то батькам потрібно бути дуже обережними, щоб не стати джерелом відторгнення, розділення або душевних ран дитини. Враховуючи нашу людську недосконалість, це означатиме, що ми беремо на себе відповідальність за усунення наслідків нашої надмірної реакції, яка може глибоко ранити дитину. Наша головна мета полягала б у тому, щоб прагнути бути хорошими батьками, де ми намагаємося зберегти наші стосунки, незважаючи на поведінку та успішність наших дітей. Хоча нам може знадобитися твердість у поведінці та очікуваннях, ми можемо розслабитись в  стосунках і висловлювати бажання спілкуватися з дитиною в будь-яких ситуаціях і обставинах.
   

Іронія полягає в тому, що ми, шукаючи ключ до стійкості, втрачаємо те, що знаходиться під нашим прямим впливом як батьків. Дивовижний секрет стійкості дітей знаходиться у нас самих – геніальність природи полягає в тому, що вона створила нас таким чином, що ми прагнемо контакту і близькості. Істина  проста – будь-яка дитина, якій віддаємо своє серце, здатна захистити його своїм власним. Наші стосунки – це те, що захищає її, коли вона йде у світ, який не завжди буде добрим, не завжди буде сприятливим для неї або піклуватиметься про неї, як це робимо ми. 

Нам потрібно подбати про те, щоб наші діти були з нами вдома і їм не доводилося стикатися з труднощами на самоті. Секрет психологічної стійкості полягає в тому, що наші стосунки захищають їхню емоційну систему та є протиотрутою від душевного болю, коли їх емоційний світ перенавантажений. Нам потрібно працювати над тим, щоб стосунки з нашими дітьми, були такими, що зроблять їх незамінними і будуть щитом для їх вразливих сердець.