Як виростити дітей незалежними особистостями? Гордон Ньюфелд пояснює, що нам варто переосмислити поняття «залежність» і дати дітям можливість безпечно залежати від нас.

У процесі підготовки свого виступу «Мудрість залежності» для конференції та вивчення супутніх матеріалів я знову відчув благоговіння перед природним задумом розвитку людського потенціалу. Одночасно я усвідомлю, як часто ми все ще керуємося застарілою доктриною самодостатності, особливо у вихованні дітей. Ми, як і раніше, захоплені ідеєю незалежності, потрапляючи в пастку різних методів, у тому числі й нових:   ідей самозаспокоєння, саморегуляції та самодопомоги. 

Так багато дорослих живуть за принципом, що не можна робити нічого за дитину з того, що вона вже може або повинна робити сама. Таким чином, вони прагнуть розвинути в дітях незалежність і самодостатність, при цьому небезпечно жертвуючи їх потребами в залежності та близькості. Наше суспільство все ще живе так, ніби спонтанної життєвої сили не існує, зовсім не помічаючи, що ось вона: чекає і прагне виконувати свою роботу – варто нам тільки натякнути про готовність взяти на себе свою частину відповідальності.

Вже протягом кількох поколінь, принаймні в панівному англомовному суспільстві, ми відсуваємо залежність на другий план, приносимо її у жертву, занадто поглинені тренуванням незалежності. І коли наші зусилля неминуче закінчуються невдачею, ми лише бездумно подвоюємо їх. Не дивно, що ми породили дуже невпевнених у собі та проблемних дітей за всю історію!

Що потрібно, щоб позбутися цієї неповноцінної установки та зрозуміти, наскільки цей підхід не відповідає науці про розвиток? Де нам взяти сили, щоб плисти проти течії практики, що  домінує?

Мені здається, навіть якби в нас і було певне уявлення про істинну суть Природи, нам все одно може знадобитися нагадування, можливо, неодноразове, про те, як вона працює, і що інстинкт «залежати» існує недарма – насправді є кілька вагомих причин для його існування. Нам потрібно час від часу освіжати свої знання про мудрість Природи, щоб дозволити собі спиратися і покладатися на неї, особливо коли ми стикаємося із залежністю, що, здається, затяглася.

Я вже зібрав достатньо матеріалу, щоб написати книгу про мудрість залежності, але, наскільки я себе знаю, цього не станеться принаймні найближчим часом. Зараз моє першорядне завдання – витягти з цього матеріалу саму суть, яка допоможе вселити необхідну впевненість, щоб зробити сміливий крок і запросити дітей, що залежать від нас, покластися на нас, вірячи в те, що ми зможемо донести свою турботу до них. Природа зробить те, що лише їй і підвладно – виростить їх самостійними особистостями.

Я переконаний в тому, що коли ми не можемо покладатися на Природу, навряд чи ми здатні запросити наших дітей покластися на нас. А якщо ми позбавимо їх такого запрошення, Природа не розкриє їхній потенціал, включно й задатки стати окремою особистістю. На Природу спиратися набагато простіше, ніж звалювати весь тягар виховання на свої плечі. Ми самі все ускладнюємо!

Також я абсолютно переконаний, що сьогодні це найважливіше та визначальне питання у вихованні та навчанні. Кілька років тому я спробував розповісти про це у двохвилинному ролику «Діти та незалежність» для батьківського порталу «Kids in the House», а у 2023 році я мав більше часу і повторив свою спробу.

Примітка редактора: 22 квітня 2023 року Гордон Ньюфелд виступив з доповіддю «Мудрість залежності»  на конференції Інституту Ньюфелда.